Акрилова ванна — один з небагатьох сантехнічних виробів, який реально встановити самостійно за один-два дні, навіть без досвіду. На відміну від чавунної, вона легка, не потребує допомоги трьох сусідів для перенесення, а конструкція каркасу продумана так, щоб зібрати все без спеціальних навичок. Головне — не поспішати і виконувати кроки в правильному порядку.
Розберемо весь процес від розпакування до першого набору води.
Що знадобиться для роботи
Перед тим як розпаковувати ванну, варто зібрати весь інструмент поруч. Бігати посеред роботи в магазин за силіконом — не найприємніше заняття.
Знадобиться:
- рівень (краще довгий, від 60 см);
- шуруповерт або викрутка;
- розвідний ключ;
- герметик санітарний (силіконовий, білий або прозорий);
- пена монтажна (не завжди потрібна, але часто виручає);
- сифон для ванни (якщо не йде в комплекті);
- гумові прокладки, якщо старі прийшли в непридатність;
- рулетка та олівець.
Сама ванна зазвичай комплектується каркасом, ніжками та кріпленнями. Перевірте це одразу при купівлі — деякі бюджетні моделі продаються без каркасу окремо, і про це часто забувають попередити на касі.
Підготовка приміщення
Перше, що треба зробити — прибрати стару ванну, якщо вона стояла раніше. Це окрема історія, особливо якщо це чавунна конструкція радянських часів — вона важить під 100 кг і демонтується часто з болгаркою.
Після демонтажу огляньте стіни та підлогу. Якщо є плісень чи вологі плями за старою ванною — це варто обробити протигрибковим засобом ще до монтажу нової. Пізніше доступу до цього місця вже не буде.
Підлогу бажано вирівняти хоча б приблизно. Акрилова ванна не настільки вимоглива до ідеальної горизонталі підлоги, як плитка, але перекоси більше 2-3 см на метр можуть створити проблеми при регулюванні ніжок.
Заодно перевірте, чи є доступ до каналізаційної труби та водопровідних вводів. Якщо труби заховані в стіну без ревізійного люка — краще подумати про нього зараз, а не після того, як ванна вже стоятиме на місці.
Збірка каркасу
Каркас — це той елемент, від якого залежить, чи прослужить ванна довго без деформацій та тріщин акрилу. Пропускати цей етап або робити абияк не варто, навіть якщо здається, що ванна і сама тримається непогано.
Каркаси бувають різні — металеві, дерев’яні, пластикові. Найпоширеніший варіант — сталевий профіль з регульованими ніжками.
Порядок збірки зазвичай такий:
- Переверніть ванну догори дном на м’яку підстилку (підійде картон від упаковки чи старий палас).
- Прикрутіть елементи каркасу відповідно до інструкції виробника — зазвичай це кілька поперечин та поздовжніх балок.
- Вкрутіть ніжки в передбачені отвори, поки не затягуючи повністю — регулювання буде пізніше.
- Переверніть ванну назад у робоче положення.
Тут важливий нюанс: інструкції у різних виробників відрізняються, і схема кріплення каркасу — теж. Ванна Roca збирається інакше, ніж, наприклад, Cersanit чи Ravak. Тому краще зберегти інструкцію хоча б до кінця монтажу, а не викидати відразу з коробкою.
Встановлення сифону
Сифон краще змонтувати ще до того, як ванна стане на постійне місце — так зручніше працювати руками, не пірнаючи під бортик.
Процес простий:
Спочатку встановлюється зливна арматура — та частина, що закриває отвір на дні ванни. Далі кріпиться перелив (верхній отвір для аварійного зливу зайвої води). Обидва елементи з’єднуються гофрованою трубою або жорсткою конструкцією — залежно від моделі сифону.
Не забудьте про прокладки. Пересихла чи криво покладена гумка — це майбутня протічка, яку доведеться шукати вже після того, як плитка навколо ванни викладена і розбирати все назад не хочеться.
Затягувати з’єднання варто рукою, а фінальну фіксацію — розвідним ключем, але без фанатизму. Пластикові елементи сифону легко тріскають від надмірного зусилля.
Монтаж ванни на місце
Тепер саме цікаве — поставити конструкцію на її законне місце.
Піднімайте ванну удвох, навіть якщо здається, що вона легка. Акрил — матеріал міцний, але крихкий на удар, особливо по краях. Впустити ванну на плитку з висоти навіть 20 см — це реальний ризик тріщини.
Встановіть ванну впритул до стіни (або стін, якщо кутова модель), і почніть регулювати ніжки за допомогою рівня. Тут не варто економити час — саме на цьому етапі закладається те, чи буде вода в ванні стояти рівно, чи стікатиме в один кут.
Перевіряйте рівень одразу з двох сторін — вздовж і впоперек ванни. Буває так, що вздовж все ідеально, а впоперек — перекіс на сантиметр, і про це просто забувають подивитись.
Коли рівень виставлений, ніжки фіксуються контргайками, щоб положення не збилося з часом від вібрацій чи ваги води.
Кріплення до стіни
Багато хто цим етапом нехтує, а даремно. Ванна без додаткової фіксації до стіни з часом починає “гуляти” — особливо коли в неї заходять і виходять, спираючись на бортик.
Найпростіший спосіб — металеві кронштейни, які кріпляться одним кінцем до стіни (на дюбелі), а іншим підпирають борт ванни знизу або збоку. Зазвичай 2-4 таких кронштейни достатньо для стандартної прямокутної ванни.
Якщо кронштейнів немає в комплекті — їх продають окремо в будь-якому сантехнічному магазині, коштують копійки.
Підключення до каналізації та води
Коли ванна стоїть рівно і закріплена, підключаємо сифон до каналізаційного стояка чи трубопроводу.
Гофра сифону надівається на вихідний патрубок каналізації, стик обов’язково обробляється герметиком або спеціальною ущільнювальною манжетою. Перевірте, щоб гофра не перегиналася під гострим кутом — це створює застій води і призводить до неприємного запаху з ванни навіть при справному сифоні.
Далі підключається змішувач (якщо він встановлюється саме на бортик ванни, а не окремо на стіну). Гнучкі шланги-підводки прикручуються до водопровідних кранів — гарячого і холодного.
Герметизація стиків
Останній, але важливий крок — обробка герметиком усіх щілин між ванною і стіною.
Тут теж є нюанс: перед нанесенням герметика ванну варто наповнити водою (літрів 100-150 достатньо) і залишити так на кілька годин. Акрил під вагою води трохи “просідає”, і якщо загерметизувати стик до цього, з часом може з’явитися щілина.
Наносьте силікон рівною смугою, розгладжуйте змоченим у мильному розчині пальцем чи спеціальним шпателем. Зайве прибирайте одразу, поки не застигло — потім доведеться зішкрябувати.
Типові помилки новачків
Найчастіше проблеми виникають через поспіх. Ось на що варто звернути увагу:
- Ігнорування рівня при виставленні ніжок — вода буде стікати в один бік, і це помітно навіть неозброєним оком.
- Затягування кріплень сифону надто сильно — тріщини на пластику з’являються не одразу, а через кілька тижнів використання.
- Герметизація стику до наповнення ванни водою — щілина через просідання акрилу.
- Відсутність кріплення до стіни — розхитування конструкції з часом.
- Використання дешевого силікону без антигрибкового ефекту — чорна пліснява на стику через півроку експлуатації.
Кожна з цих помилок виправна, але простіше уникнути їх одразу, ніж потім переробляти.
Встановлення акрилової ванни своїми руками — цілком реальне завдання навіть для тих, хто далекий від сантехніки. Головне — не пропускати етапи, особливо збірку каркасу та вирівнювання по рівню, бо саме тут закладається довговічність конструкції. Якщо все зроблено акуратно, ванна прослужить не один десяток років без протічок і скрипів.