Літо, спека, а водогону поруч немає — знайома ситуація для тисяч власників дач по всій Україні. Централізованого водопостачання на садових ділянках здебільшого просто немає, і доводиться викручуватися самотужки. Насправді зробити нормальний водопровід на дачі цілком реально навіть без бригади сантехніків — головне розібратися з джерелом води, підібрати обладнання та не наламати дров з трубами.
З чого починати: джерело води
Перше і найголовніше питання — звідки брати воду. Варіантів, по суті, три: свердловина, колодязь або центральна водогінна мережа десь неподалік (якщо пощастило).
Свердловина — найпопулярніший варіант для дачі. Вона буває двох типів:
- Абіссинська (голкова) — неглибока, до 10-12 метрів, підходить для пісочних грунтів. Її можна пробити навіть вручну, без важкої техніки. Дешево і швидко, але дебіт води невеликий.
- На пісок — глибина 15-30 метрів, робиться буровою установкою, дає більше води, служить довше.
- На вапняк (артезіанська) — найглибша, від 30 до 150 метрів і більше. Дорога, потребує ліцензування у деяких випадках, зате вода чистіша і запаси практично невичерпні.
Для звичайної дачі з поливом городу та душем зазвичай вистачає свердловини на пісок або навіть абіссинки, якщо грунт дозволяє.
Колодязь — варіант більш традиційний, підходить там, де вода залягає неглибоко, метрів 5-8. Мінус у тому, що колодязна вода частіше забруднюється поверхневими стоками, особливо навесні під час танення снігу. Плюс — можна викопати самостійно за кілька вихідних, не залучаючи бурильників.
Обираємо насосне обладнання
Без насоса вода з-під землі сама не підніметься, тому це наступний ключовий елемент системи.
Для колодязя зазвичай ставлять поверхневий насос — він розташовується на поверхні, а шланг опускається у воду. Такий насос простіше обслуговувати, він дешевший, але має обмеження по глибині всмоктування — приблизно до 8 метрів.
Для свердловини потрібен занурювальний (глибинний) насос. Він опускається безпосередньо у воду і працює на будь-якій глибині, хоч 50 метрів. Популярні моделі — вібраційні (типу “Малиш”) для неглибоких свердловин та відцентрові для більш серйозних глибин.
Порада з практики: не женіться за найпотужнішим насосом. Якщо дебіт свердловини невеликий, потужний насос просто “висушить” її швидше, ніж вона встигне наповнитися, і почне працювати вхолосту. Краще підібрати насос під реальні характеристики джерела — це вам скажуть при бурінні свердловини або можна визначити самостійно, заміривши, скільки води набирається за годину.
Гідроакумулятор і автоматика — щоб вода була завжди
Ось тут багато хто робить помилку, ставлячи тільки насос без накопичувальної системи. Результат — насос вмикається і вимикається щоразу, коли відкриваєш кран, зношується за пару сезонів і ламається.
Правильна схема передбачає гідроакумулятор — металевий бак з мембраною, який накопичує запас води під тиском. Разом з ним ставлять реле тиску, яке автоматично вмикає насос, коли тиск падає нижче заданого рівня, і вимикає, коли бак заповнився.
Для звичайної дачі достатньо гідроакумулятора на 24-50 літрів. Якщо на ділянці є будинок з постійним проживанням влітку, душова кабіна, пральна машина — краще брати від 50 до 100 літрів, щоб система витримувала одночасне користування кількома точками водорозбору.
Додатково варто встановити:
- фільтр грубого очищення перед насосом — захищає від піску та дрібного сміття;
- зворотний клапан — не дає воді стікати назад у свердловину, коли насос вимкнений;
- манометр — показує тиск у системі, зручно для контролю.
Прокладання труб: наскільки глибоко і з чого
Труби для дачного водопроводу зараз майже ніхто не робить з металу — це і дорого, і морочливо через зварювання та корозію. Стандарт — поліпропіленові (ПП) або металопластикові труби.
Поліпропілен дешевший і надійніший на з’єднаннях (паяється спеціальним апаратом, шов виходить монолітний), але вимагає певної навички роботи з паяльником для труб. Металопластик простіше монтується фітингами без спеціального інструменту, підійде тим, хто вперше береться за сантехніку.
Глибина прокладання труб на вулиці — критично важливий момент, який часто ігнорують новачки. Труба має лежати нижче рівня промерзання грунту, для більшості регіонів України це 0,8-1,2 метра. Якщо покласти труби мілко, взимку вода в них замерзне і розірве магістраль — доведеться перекопувати все заново навесні.
Якщо копати таку глибоку траншею немає можливості чи бажання, є альтернатива — утеплення труб спеціальним кожухом (шкаралупою з пінополіуретану) або греющим кабелем. Це дозволяє класти труби мілкіше, але додає витрат на матеріали.
Для сезонного використання (з травня по вересень) можна взагалі не заморочуватися з глибиною — просто восени зливати воду з системи через дренажні крани в найнижчих точках.
Схема розводки по ділянці
Типова схема виглядає так: від свердловини чи колодязя труба йде до кесона (утепленого приямка, де розміщується оголовок свердловини та частина обладнання) або одразу в будинок, де стоїть насосна станція з гідроакумулятором.
Далі від насосної станції розводка йде окремими лініями — на кухню, у ванну кімнату, на вулицю для поливу городу. Кожну гілку варто оснастити окремим краном-відсікачем, щоб можна було перекрити воду в одному місці, не вимикаючи всю систему.
Для поливу городу багато хто робить окрему лінію без нагріву та без фільтрації тонкого очищення — навіщо очищувати воду, якою поливаєш помідори. А для питної води та побутових потреб варто поставити фільтр тонкого очищення, особливо якщо джерело — колодязь.
Накопичувальна ємність як варіант
Якщо дебіт свердловини чи колодязя невеликий, а потреба у воді періодично зростає (наприклад, приїхали гості або поливаєте великий город), рятує накопичувальна ємність — пластикова бочка на 500-2000 літрів, встановлена на підвищенні або в будинку на горищі.
Насос качає воду в цю ємність поступово, не напружуючись, а звідти вода йде самопливом або через додатковий насос підвищення тиску до точок розбору. Такий варіант особливо актуальний для абіссинських свердловин з обмеженим дебітом.
Кілька практичних нюансів
Взимку систему обов’язково потрібно консервувати, якщо дача не опалюється. Зливають воду з труб, з насосної станції, з гідроакумулятора — інакше замерзла вода порве і труби, і бак навесні.
Кесон для свердловини варто утеплювати мінеральною ватою чи пінопластом, особливо якщо взимку планується хоча б мінімальне користування водою (наприклад, для опалювального котла).
Проводку до насосної станції краще робити окремою лінією з автоматом захисту, бажано з УЗО — вода і електрика поруч завжди небезпечне поєднання, економити тут не варто.
Якщо є сумніви щодо якості води зі свердловини чи колодязя, перед першим використанням варто здати аналіз у лабораторію — це коштує недорого, а спокою додає багато.
Зробити автономне водопостачання на дачі своїми руками цілком під силу людині без спеціальної освіти — головне не поспішати, розібратися з кожним етапом окремо і не економити на ключових елементах системи типу зворотного клапана чи реле тиску. Витрати на матеріали й обладнання окупляться вже за перший сезон комфортного користування водою, без відер і без походів до сусіднього колодязя.