Підвісний унітаз виглядає стильно і полегшує прибирання — під ним просто немає нічого зайвого, підлога миється за пару рухів. Але вся ця краса тримається на металевій рамі, яка ховається в стіні або стоїть окремо. Якщо з монтажем помилитися, через рік-два унітаз може почати хитатися чи, гірше, відірватися від стіни разом з кахлем. Тому розберемо процес по кроках, без зайвої теорії.
Що таке інсталяція і які вони бувають
Інсталяція — це металева рама з кріпленнями, бачком і кнопкою змиву, яка приймає на себе всю вагу унітаза та людини, що на ньому сидить. Виробники розраховують конструкцію на навантаження 400-500 кг, тож боятися, що вона не витримає, не варто — головне правильно закріпити саму раму.
Розрізняють два основних типи:
- Блочна (настінна) — кріпиться до несучої стіни, займає менше місця в глибину, підходить для невеликих санвузлів.
- Рамна (підлогова) — має опори до підлоги і стіни, витримує більше навантаження, використовується коли стіна легка або гіпсокартонна.
Для звичайної квартири з бетонними стінами частіше беруть блочний варіант — він компактніший і монтується швидше. Рамну ставлять там, де стіни з газоблоку чи взагалі перегородка з гіпсокартону — сама конструкція тоді не спирається на слабку стіну, а стоїть на власних ногах.
Що знадобиться для роботи
Перш ніж лізти в стіну з перфоратором, варто зібрати весь інструмент і матеріали заздалегідь. Бо немає нічого гіршого, ніж на середині монтажу бігти в магазин за дюбелями чи забутим рівнем.
З інструментів знадобляться: перфоратор або дриль з ударним режимом, рівень (краще довгий, на метр), рулетка, олівець, ключі для регулювання ніжок інсталяції, викрутки, кутова шліфмашинка якщо доведеться штробити під труби.
З матеріалів — сама інсталяція в комплекті (рама, бачок, кнопка змиву, кріплення), гофра для каналізації або труба ПВХ, фітинги для підключення води, дюбелі анкерні (зазвичай йдуть у комплекті, але краще перевірити чи витримають вагу саме вашої стіни), гідроізоляційна стрічка чи мастика, гіпсокартон для зашивки короба.
Підготовка стіни і розмітка
Перше, з чим доведеться розібратися — де саме стоятиме інсталяція. Тут орієнтуються на два параметри: висота від чистової підлоги до осі кріплення унітаза (стандарт — 40 см, хоча буває і трохи вище чи нижче за бажанням) та відстань до каналізаційного стояка.
Стояк не повинен бути надто далеко — довга горизонтальна ділянка труби каналізації вимагає більшого нахилу, а це часом просто не вписується в геометрію санвузла. Оптимально, коли відстань до стояка не перевищує 1-1,5 метра.
На стіні розмічають місце під раму. Якщо стіна несуча бетонна — можна кріпити блочну інсталяцію прямо до неї. Якщо перегородка з гіпсокартону чи пінобетону — там рама вже не втримається довго, знадобиться підлогова версія з упором в стяжку.
Далі приміряють раму по висоті, виставляють рівень — і тут не можна поспішати. Навіть невеликий перекіс у 3-5 мм на висоті рами дасть відчутний нахил унітаза, який буде видно неозброєним оком.
Монтаж рами інсталяції
Коли розмітка готова, приступають безпосередньо до кріплення. Раму прикладають до стіни, позначають точки під анкери — зазвичай це 4-6 точок кріплення залежно від моделі.
Свердлять отвори перфоратором під анкерні дюбелі. Діаметр свердла має відповідати діаметру дюбеля — не менше і не більше, інакше кріплення або не влізе, або буде бовтатися. У бетоні зазвичай достатньо дюбелів 10-12 мм, у цеглі краще брати з запасом.
Раму прикручують до стіни, перевіряючи рівнем горизонталь і вертикаль на кожному етапі затягування болтів. Якщо це підлогова інсталяція — додатково регулюють ніжки по висоті, впираючи їх в стяжку і фіксуючи дюбелями знизу.
Після фіксації рами перевіряють, чи не хитається вона взагалі. Береться за верхню частину і трохи трясеться руками — якщо є найменший люфт, треба підтягнути кріплення або додати ще одну точку фіксації.
Підключення каналізації та води
Коли рама стоїть міцно, підключають комунікації. Каналізаційний вихід унітаза з’єднують з стояком гофрованою трубою або жорсткою ПВХ трубою через фітинг-коліно, яке зазвичай йде в комплекті з інсталяцією.
Тут важливий момент — ухил труби до стояка має бути мінімум 2 см на метр довжини, інакше стоки будуть застоюватися і виникне неприємний запах чи засмічення. Гофру краще фіксувати хомутами, щоб вона не провисала з часом.
Далі підключають подачу води до бачка інсталяції. Зазвичай це гнучкий шланг або мідна трубка, яка йде від запірного крана на стояку холодного водопостачання. На цьому етапі варто одразу поставити кран-відсікач біля самого бачка — це дуже зручно, коли треба буде обслуговувати механізм змиву в майбутньому, не перекриваючи воду по всій квартирі.
Після підключення обов’язково перевіряють герметичність — набирають воду в бачок, дивляться чи немає підтікань у місцях з’єднань. Якщо все сухо — рухаємось далі.
Зашивка короба гіпсокартоном
Коли комунікації підключені і перевірені на герметичність, раму зашивають гіпсокартоном, формуючи технічний короб. Використовують вологостійкий ГКЛ — звичайний картон в умовах санвузла швидко почне гнити.
Гіпсокартон кріплять на металевий профіль або безпосередньо на елементи самої рами (в багатьох моделях передбачені спеціальні напрямні для цього). Обов’язково залишають технологічний отвір під кнопку змиву — його розмір вказаний в інструкції до конкретної моделі кнопки, зазвичай стандартний 15х15 см.
Стики гіпсокартону шпаклюють, армуючи серпянкою, щоб уникнути тріщин після облицювання плиткою. Кут короба варто зробити рівним по рівню, бо криву плитку потім класти буде набагато складніше і виглядатиме це не найкраще.
Встановлення унітаза і кнопки змиву
Останній етап — навішування самої чаші унітаза на виступаючі шпильки рами. Тут знадобляться спеціальні болти з широкими шайбами і прокладками, які йдуть в комплекті з інсталяцією або продаються окремо.
Унітаз надягають на шпильки, підключають до каналізаційного та водяного виходів через ущільнювачі — зазвичай це гумова манжета для каналізації і прокладка для подачі води до бачка через кнопку. Затягують гайки рівномірно з двох сторін, щоб чаша сіла рівно і щільно притиснулась до стіни без зазорів.
Кнопку змиву вставляють в підготовлений отвір, підключають до штока механізму бачка. Більшість сучасних кнопок мають два режими — повний і економний злив, це регулюється окремими важелями в самому механізмі бачка, доступ до яких є через передню панель.
Наостанок перевіряють роботу змиву кілька разів, дивляться чи не підтікає вода з бачка в чашу в режимі очікування (це поширена проблема через погано підігнану мембрану клапана). Якщо все працює тихо і без протікань — інсталяцію можна вважати встановленою.
Кілька практичних порад наостанок
Не варто економити на анкерних дюбелях — саме вони тримають всю конструкцію разом з людиною. Якщо стіна викликає сумніви щодо міцності (старий будинок, розсипчаста цегла), краще одразу брати підлогову інсталяцію з опорою на стяжку.
Перед зашивкою гіпсокартоном обов’язково сфотографуйте розташування труб і кріплень — це врятує нерви, якщо через кілька років щось з комунікацій знадобиться ремонтувати, а стіна вже буде облицьована плиткою.
Загалом весь процес монтажу займає один повний робочий день для людини з базовими навичками роботи з інструментом, плюс ще день-два на висихання шпаклівки перед укладанням плитки. Поспішати тут точно не варто — переробляти замуровану в стіну конструкцію набагато складніше, ніж витратити зайву годину на вирівнювання рами по рівню.